ГЕРОЇ_ЩО_ПИШУТЬ_ІСТОРІЮ
РУДНЄВА ВІКТОРІЯ ЛЕОНІДІВНА
Руднєва Вікторія Леонідівна, народилась 6 травня 1988 року в м. Маріуполь.
Навчалась в школі №14 в м. Маріуполь, а також відвідувала секцію вільної боротьби у спортивній школі-інтернат. Після навчання у ПТУ № 60, де здобула професію продавця продовольчих товарів та контролера-касира, Вікторія зустріла свого майбутнього чоловіка. Невдовзі їхня сім’я поповнилася двома чарівними доньками. Родина проживала в с. Павлопіль, де й застала початок війни у 2014 році. З початком АТО, турбуючись про безпеку дітей, Вікторія з чоловіком прийняли рішення переїхати до Маріуполя, сподіваючись знайти спокій. Проте, через півтора року, після деокупації Павлополя, вони повернулися до рідної домівки.
В 2017 році, Вікторія уклала свій перший контракт з Державною Прикордонною Службою України. Її першою військовою посадою стала відповідальна робота дозиметристом. У Павлопілі їхня родина залишалася єдиною родиною військовослужбовців, яка проживала на лінії розмежування. Вікторія, хвилюючись за безпеку доньок, які навчалися у Талаківській школі, вирішила здобути нову професію. Вона перекваліфікувалася на кухаря і продовжила службу в Держприкордонній службі. Де прослужила чотири роки. Після завершення контракту, Вікторія зайнялась бджолярством. Вона розводила бджіл, створювала свічки з натурального воску. Виграла грант на 1000 євро, який дозволив їй закупити нове обладнання для бізнесу та розширення справи.
Але війна внесла свої корективи . Мирні плани Вікторії безжально зруйнувало повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року. Знову, рятуючи родину, Вікторія з була змушена покинути рідну домівку та переїхати до Дніпра. У Маріуполі вона втратила все: близьких, дім, у який вкладала душу.
У Дніпрі Вікторія мобілізувалася та приєдналася до лав 67 ОМБр ДУК ПС, де обійняла посаду головного сержанта – командира відділення кулеметного взводу. На передовій, на Донецькому, Луганському та Харківському напрямках, вона мужньо виконувала свій обов’язок, не раз ризикуючи життям. Отримані контузії підірвали її здоров’я, і за станом здоров’я Вікторія була списана з війська, отримавши ІІ групу інвалідності з захисту Батьківщини.
Незважаючи на тяжкі випробування, доля подарувала Вікторії нове кохання. Вона зустріла свою другу половинку на війні, в одній бригаді. До війни вони були друзями, допомагали та підтримували один одному.
Наразі Вікторія з родиною проживає в Україні. . Її старша донька здобуває вищу освіту в університеті, а молодша навчається в школі.
За свою віддану службу Вікторія була нагороджена Нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю «За військову службу Україні»
