ГЕРОЇ, ЩО ПИШУТЬ ІСТОРІЮ
Косенко Валентин Олександрович
Косенко Валентин Олександрович, народився 6 вересня 1989 року в селищі Сартана. Його дитинство та юність були сповнені творчістю та спортом. Він захоплювався музикою й успішно закінчив місцеву музичну школу, опанувавши гітару. Водночас Валентин займався східними єдиноборствами Теквандо, і спорт донині залишається важливою частиною його життя.
Середню освіту здобув у школі №8 рідного селища. Після закінчення школи, Валентин пішов здобувати вищу освіту й закінчив Приазовський державний технічний університет за спеціальністю «Інженер транспорту» та у 2021 році закінчив Донецький Юридичний інститут за спеціальністю «Правознавство».
Шлях поліцейського Валентин обрав випадково, на це його надихнула рідна сестра, яка служила в правоохоронних органах.
На момент повномасштабного вторгнення російської федерації Валентин був діючим поліцейським і не покинув своє рідне місто. У перші дні, Валентин разом з колегами реагував на виклики, виїжджаючи на місця обстрілів, документуючи злочини, надаючи допомогу цивільному населенню, евакуюючи людей до безпечніших місць та бомбосховищ. З кожним днем обстріли ставали дедалі сильнішими і робота поліцейських набула гуманітарного характеру – вони доставляли їжу та воду до укритів.
В один із трагічних днів, коли російська авіація завдала удару по пологовому будинку, Валентин перебував у Маріупольській школі поліції. Почувши жахливе повідомлення по рації, він разом із колегами вже за п’ять хвилин був на місці трагедії. Побачене шокувало їх, і вони негайно розпочали допомагати пораненим.
На початку травня 2022 року, ризикуючи власним життям, з однією сумкою, в спортивному костюмі та без документів, Валентин зумів виїхати з окупованого Маріуполя до Дніпра. Де залишився вірним присязі українському народові й наразі працює в Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровський області на посаді інспектора відділу зв’язків з громадськістю. Його робота спрямована на налагодження комунікації з громадськими організаціями, дошкільними закладами та школами.
Героїзм Валентина та жахливі події в Маріуполі зафіксовані в оскароносній стрічці «20 днів у Маріуполі», а також на відомій світлині Євгенія Малолєтки, яка отримала Пулітцерівську премію. На цих кадрах ми бачимо мужність та самовідданість українських правоохоронців.
Попри всі жахи війни, Валентин мріє повернутись до рідного міста, побачити безмежне Азовське море, зайти в свій будинок та просто лягти на ліжко! Бо запах рідного дому – його ні з чим не переплутати.
